• Позиция Верховного Суда относительно отсутствия оснований для взыскания со страховой компании курсовых потерь пострадавшего по договору обязательного страхования гражданско-правовой ответственности владельцев наземных транспортных средств
Судебная практика

Позиция Верховного Суда относительно отсутствия оснований для взыскания со страховой компании курсовых потерь пострадавшего по договору обязательного страхования гражданско-правовой ответственности владельцев наземных транспортных средств

Постанова

іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 686/5234/15-ц

провадження № 61-466св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Стрільчука В. А.,

суддів : Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О.В.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_4,

відповідачі — Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 року, ухвалене у складі судді Стефанишина С. Л., та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2016 року, постановлену у складі суддів: П’єнти І. В., Купельського А. В., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства (ділі — ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»), ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 29 вересня 2014 року у м. Хмельницькому по вулиці Рибалка, 2А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фіат», номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач, та автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», яке виплатило позивачу як довіреній особі власника пошкодженого автомобіля «Фіат», номерний знак НОМЕР_1, страхове відшкодування у розмірі 7 456 грн 36 коп.

Посилаючись на те, що цієї суми недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, позивач, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив стягнути зі страхової компанії 8 546 грн 33 коп. (як різницю між розміром матеріального збитку у цінах на день проведення судової автотоварознавчої експертизи (16005 грн 69 коп.) і виплаченим страховим відшкодуванням у сумі 7 456 грн 36 коп.).

Також позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 5 000 грн у відшкодування заподіяної йому внаслідок пошкодження автомобіля моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 8 546 грн 33 коп., а з ОСОБА_5 — заподіяну моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_5 рівними частками у дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. та на користь ОСОБА_4 рівними частками витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі 921 грн 60 коп. У іншій частині у позові відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до статті 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, визначеному законодавством, а згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У зв’язку з цим суд дійшов висновку про стягнення зі страхової компанії на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, визначеним у цінах на день проведення експертизи, та страховою виплатою, оскільки суми страхового відшкодування недостатньо для повного покриття витрат позивача на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» відхилено, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду правильним.

У жовтні 2016 року ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулося з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити, зменшити стягнутий зі страхової компанії розмір страхового відшкодування з 8 546 грн 33 коп. до 2 366 грн 54 коп.; у іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 до страхової компанії відмовити; вирішити питання розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Судові рішення в частині вирішення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не оскаржені і касаційним судом не переглядаються.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи судові рішення, помилково керувались висновком експерта № 021/08/2015 судової автотоварознавчої експертизи для визначення суми страхового відшкодування і з порушенням норм матеріального права взяли до уваги не вартість матеріального збитку, визначену в цінах на момент дорожньо-транспортної пригоди (29 вересня 2014 року), яка складала 9 822 грн 90 коп., а вартість матеріального збитку в цінах на день проведення експертизи (28 серпня 2015 року) у сумі 16 005 грн 69 коп.

Так, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі — оцінка майна) — це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними у статті 9 цього Закону (далі — нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 9 Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Відповідно до пункту 32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2010 року № 1440 (який згідно з пунктом один є обов’язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб’єктами оціночної діяльності), у разі виникнення необхідності у визначенні розміру ймовірного страхового відшкодування оцінка застрахованого майна проводиться з урахуванням умов страхування та дотриманням принципів корисності і заміщення.

Для застрахованого майна, подібного до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків до настання страхового випадку шляхом розрахунку прямих збитків.

З висновку судової автотоварознавчої експертизи суди встановили, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фіат», номерний знак НОМЕР_1, в цінах на момент дорожньо-транспортної пригоди становить 9 822 грн 90 коп., а в цінах на 28 серпня 2015 року (на дату складання висновку) — 16 005 грн 69 коп. Заявник наголошує на тому, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування 30 вересня 2014 року, а 14 жовтня 2014 року йому страхове відшкодування перераховано. Збільшення вартості відновлювального ремонту зумовлене зміною курсу валют у порівнянні з 2014 роком, що, на думку заявника, не покладає на страхову компанію обов’язку зі сплатити страхового відшкодування, розмір якого визначено станом на серпень 2015 року; Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає зміну (в тому числі збільшення) розміру страхового відшкодування залежно від зміни курсу валют.

На підставі викладеного заявник вказує, що з урахуванням проведеної страховою компанією виплати страхового відшкодування у розмірі 7 456 грн 36 коп., доплата страхового відшкодування на підставі проведеної судової експертизи можлива у розмірі 2 366 грн 54 коп. (9 822,90 — 7 456,36).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що 29 вересня 2014 року у м. Хмельницькому по вулиці Рибалка, 2А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фіат», номерний знак НОМЕР_1, яким керував позивач, та автомобіля «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на час дорожньо-транспортної пригоди застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

Встановивши, що розмір шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, станом на час проведення судової автотоварознавчої експертизи збільшився порівняно з розміром на час самої дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, стягнув різницю у сумі 8 546 грн 33 коп.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій касаційний суд не погоджується, оскільки вони є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» повністю.

Так, згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 34 Закону на страховика покладено обов’язок протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ) зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ) не з’явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ) зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв’язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов’язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими — прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, — МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, — прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено і підтверджено сторонами, що 30 вересня 2014 року позивач подав до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування, в якій повідомив про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 29 вересня 2014 року, і цього ж дня у присутності позивача проведено огляд пошкоджень автомобіля, за результатами якого складено акт огляду транспортного засобу, підписаний позивачем без зауважень.

9 жовтня 2014 року спеціалістом страхової компанії за допомогою програмного продукту «AUDATEX» здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 20 206 грн 76 коп., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який складає 0,7, -7 456 грн 36 коп.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_4 перераховано страхове відшкодування у розмірі 7 456 грн 36 коп.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_4 просив стягнути зі страхової компанії 18 598 грн 64 коп., посилаючись на те, що відповідно до рахунку на оплату від 30 жовтня 2014 року № 246, складеного ТОВ «Італкарс», вартість запчастин, необхідних для ремонту його автомобіля, становить 26 056 грн, тому виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди.

Відповідно до висновку експерта № 021/08/2015 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 14 вересня 2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фіат», номерний знак НОМЕР_1, в цінах на момент дорожньо-транспортної пригоди (29 вересня 2014 року) становить 9 822 грн 90 коп., а вартість в цінах на день проведення експертизи (28 серпня 2015 року) — 16 005 грн 69 коп.

Судами встановлено, що ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» виконано свої зобов’язання за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, у передбаченому Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінено шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та у визначені Законом строки виплачено страхове відшкодування. Так як Закон не встановлює обов’язку страховика коригувати розмір страхового відшкодування залежно від коливання курсу валюти та відповідної зміни вартості відновлювального ремонту, у суду не було правових підстав для стягнення зі страхової компанії на користь позивача додаткової суми страхового відшкодування, обрахованого з розміру матеріального збитку, визначеного у цінах на день проведення експертизи.

З урахуванням меж касаційного оскарження та часткового визнання страховою компанією вимог позивача, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 2 366 грн 54 коп. (9 822 грн 90 коп. (розмір матеріального збитку в цінах на день дорожньо-транспортної пригоди згідно з висновком експерта № 021/08/2015 судової автотоварознавчої експертизи) — 7 456 грн 36 коп. (розмір виплаченого страхового відшкодування)).

Відповідно до частини першої статі 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні у частині суми стягненого з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування, зменшивши її з 8 546 грн 33 коп. до 2 366 грн 54 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду заявником не оскаржуються, тому касаційним судом не переглядаються.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України на суд касаційної інстанції у разі зміни рішення покладено обов’язок відповідно змінити розподіл судових витрат.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 року стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_5 рівними частками в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн 60 коп. (тобто по 121 грн 80 коп. з кожного відповідача) та на користь ОСОБА_4 рівними частками витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі 921 грн 60 коп. (тобто по 460 грн 80 коп. з кожного відповідача).

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 243 грн 80 коп. Ціна позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, становила 8 546 грн 33 коп. Касаційний суд стягує зі страхової компанії на користь позивача 2 366 грн 54 коп., тобто позовні вимоги майнового характеру задоволені на 27,69 % (2366,54х100:8546,33). Також позивачем за проведення експертизи сплачено 921 грн 60 коп.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України зі страхової компанії на користь позивача підлягають присудженню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 67 грн 45 коп. (243,60х27,69:100); судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі 127 грн 60 коп. (460,80х27,69:100).

Підстави для стягнення зі страхової компанії в дохід держави судового збору у розмірі 121 грн 80 коп. відсутні, оскільки вказана сума є судовим збором за звернення до суду з вимогою немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди, яка заявлена до відповідача ОСОБА_5, а не до страхової компанії. Рішенням суду першої інстанції моральну шкоду стягнуто з ОСОБА_5

У зв’язку з цим суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» в дохід держави судового збору у розмірі 121 грн 80 коп. скасовує; в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 витрат, пов’язаних з проведенням експертизи у розмірі 460 грн 80 коп., змінює та стягує зі страхової компанії на користь позивача вказані витрати у розмірі 127 грн 60 коп.

За звернення до суду з апеляційною скаргою ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» сплачено судовий збір у розмірі 535 грн 92 коп., за звернення з касаційною скаргою — судовий збір у розмірі 584 грн 64 коп. У зв’язку із задоволенням касаційної скарги та зміною рішення суду першої інстанції, касаційний суд присуджує з позивача на користь страхової компанії пропорційно розміру задоволених вимог судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 387 грн 52 коп. (535,92х72,31:100) та судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 422 грн 75 коп. (584,64х72,31:100).

Оскільки в порядку розподілу судових витрат з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь позивача підлягає стягненню 67 грн 45 коп. судових витрат зі сплати судового збору, а з позивача на користь страхової компанії — 810 грн 27 коп. таких витрат, касаційний суд зараховує ці суми та стягує з позивача на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» судові витрати у розмірі 742 грн 82 коп. (810,27 — 67,45).

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2016 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 заподіяної майнової шкоди у розмірі 8 546 грн 33 коп. та витрат, пов’язаних з проведенням експертизи у розмірі 460 грн 80 коп., змінити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 2 366 грн 54 коп. та судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, у розмірі 127 грн 60 коп.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2016 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» в дохід держави судового збору у розмірі 121 грн 80 коп. скасувати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 742 грн 82 коп.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

А . С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Задать свой вопрос

ОТПРАВИТЬ
close

Телефоны для связи

(044)331-58-04 (095)825-45-08

Или оставьте свой номер
и мы Вам перезвоним