Судова практика

Практика Верховного Суда Украины по спорам, связанным с компенсацией морального вреда

8 червня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Балюка М.І., Охрімчук Л.І., Григорєвої Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Кредитвест страхування”, відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА” про відшкодування матеріальної й моральної шкоди за касаційними скаргами відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА”, ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 травня 2008 року за участю його автомобіля та автомобіля, яким керував ОСОБА_7, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Вважаючи, що вказана пригода сталася з вини ОСОБА_7, позивач з урахуванням уточнень своїх вимог просив стягнути солідарно з ОСОБА_7, закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Кредитвест страхування” на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 8929 грн. 78 коп., моральної шкоди 7 тис. грн. і витрати на проведення автотоварознавчого дослідження.

У процесі розгляду до участі в справі як співвідповідача залучено відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “НОВА” (далі ВАТ СК “Нова”).

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2010 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача з ВАТ СК “Нова” на відшкодування моральної шкоди 2 550 грн., витрат на проведення автотоварознавчого дослідження 100 грн.; з ОСОБА_7 на відшкодування ПДВ, утриманого зі страхового відшкодування, 1488 грн. 30 коп., франшизу в розмірі 510 грн. Здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ СК “Нова” порушує питання про скасування рішення апеляційного суду в частині стягнення з товариства коштів на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього коштів на відшкодування ПДВ.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин п. 22.3 ст. 22 Закону України “ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України та зазначив про те, що позивач зазнав моральних страждань у звязку з ДТП та неможливістю користуватись належним йому автомобілем. Стягуючи кошти на відшкодування ПДВ, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання послуг із страхування, передбачених Законом України “Про страхування”, не є обєктом оподаткування ПДВ, а тому кошти на відшкодування ПДВ підлягають стягненню з ОСОБА_7.

Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Закон України “ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у тому числі щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та майну потерпілих при експлуатації застрахованих наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 вказаного Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується в установленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Отже за змістом п. 22.3 ст. 22 Закону страховик відшкодовує потерпілому моральну шкоду, передбачену пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме, якщо моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Відшкодування потерпілому моральної шкоди, передбаченої пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме, якщо моральна шкода полягає: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, — здійснює лише особа винна у скоєнні ДТП.

За змістом роз’яснень, наданих у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як убачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх вимог про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди зазначив, що завдана йому моральна шкода полягає в душевних, психічних та фізичних стражданнях, завданих неможливістю експлуатувати автомобіль та неотриманням відшкодування заподіяної йому шкоди.

Будь-які підтвердження щодо отримання позивачем під час ДТП травм чи тілесних ушкоджень, які могли б привести до фізичного болю чи страждань, у матеріалах справи відсутні.

Проте суд в порушення ст. 213 ЦПК України на наведені норми й обставини справи уваги не звернув; не застосував закон, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, та не зясував належним чином, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ВАТ СК “Нова” заподіяні позивачеві моральні чи фізичні страждання, та чи можуть ці обставини бути підставою для відшкодування моральної шкоди страховиком відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України “ Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Крім того, відповідно до підпункту 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання послуг із страхування, передбачених Законом України “Про страхування”, не є обєктом оподаткування.

За правилами Закону України “Про страхування” страхове відшкодування здійснюється страховиком.

При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування, який у матеріалах справи відсутній.

Суд у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не дослідив умови договору страхування щодо страхового відшкодування, що має значення для вирішення справи.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та коштів на відшкодування ПДВ підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду. В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “НОВА” та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та коштів на відшкодування ПДВ скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді Верховного Суду України: М.І. Балюк,  Л.І. Григорєва,  Л.І. Охрімчук, Ю.Л. Сенін.

Задати своє питання

Відправити
close

Залиште свій номер
і ми Вам зателефонуємо