• Судебная практика по спорам, связанным с отказом в выплате страхового возмещения из-за нарушения страхователем своих обязанностей, что привело к невозможности установить обстоятельства страхового события
Судова практика

Судебная практика по спорам, связанным с отказом в выплате страхового возмещения из-за нарушения страхователем своих обязанностей, что привело к невозможности установить обстоятельства страхового события

Справа № 361/4232/13-ц

Головуючий у І інстанції Шинкар А.О.

Провадження № 22-ц/780/1015/14

Доповідач у 2 інстанції Савченко

Категорія 29  06.02.2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем     України

6 лютого 2014 року                          м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

     головуючого судді                   Савченка С.І.,

                                 суддів                                          Фінагєєва В.О., Даценко Л.М.,

 при секретарі                             Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що 21 січня 2013 року на вул.Кутузова у м.Бровари Київської області сталася ДТП. Вказана ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_2, який, керуючи автомобілем «Шевролет» р.н. НОМЕР_3, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, порушивши п.12.1 ПДР та допустивши зіткнення з належним позивачці автомобілем «Тойота» р.н. НОМЕР_2 під її керуванням. Вина ОСОБА_2 у порушенні ПДР стверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2013 року. Згідно звіту № 283 від 26 лютого 2013 року вартість матеріального збитку, завданого їй як власнику автомобіля «Тойота», склала 41452 грн.

Вказувала, що відповідальність володільця автомобіля «Шевролет» ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Лафорт» куди вона звернулася 24 січня 2013 року із відповідним повідомленням про страховий випадок. Проте, незважаючи на її неодноразові звернення страхова компанія не виплатила їй коштів та не відмовила у їх виплаті, ухиляється від узгодження з позивачем розміру страхового відшкодування в розмірі 41452 грн. Вважає, що поскільки страхова компанія ухиляється від виплати страхового відшкодування, то завдану зіткненням шкоду має відшкодувати відповідач. У зв’язку з наведеним просила стягнути із ОСОБА_2 на її користь 41452 грн. матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2013 року на вул.Кутузова у м.Бровари Київської області сталася ДТП за участю автомобілів «Тойота» р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивачки ОСОБА_1 та «Шевролет» р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Вказана ДТП сталася в результаті того, що відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, порушивши п.12.1 ПДР та допустивши зіткнення з належним позивачці автомобілем «Тойота», який рухався попереду і отримав механічні пошкодження (а.с.17). Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2013 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу (а.с.16).

Також судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПАТ «СК «Лафорт» за договором обов’язкового страхування, що стверджується полісом обов»язкового страхування (а.с.72).

Відповідно до умов договору обов’язкового страхування ОСОБА_2 — 22 січня 2013 року, а ОСОБА_1 — 24 січня 2013 року звернулися із відповідними повідомленнями до ПАТ «СК «Лафорт» про ДТП та виплату страхового відшкодування (а.с.11,73),. Проте виплата страхового відшкодування страховою компанією не проведена джо цього часу.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та не заперечуються сторонами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «СК «Лафорт» з лімітом відповідальності 50000 грн. і сторони у встановлений строк звернулися до страхової компанії із повідомленням про ДТП. Отже саме страхова компанія як страховик має відшкодувати позивачці завдану з вини ОСОБА_2 шкоду в межах ліміту відповідальності.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

Відповідно до положень ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Проте, суд не звернув уваги, що згідно полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності встановлена франшиза в розмірі 500 грн., яка підлягає відшкодуванню винуватцем, тобто ОСОБА_2

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у позові в повному обсязі не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів задовольняє позов ОСОБА_1 частково і стягує із відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки франшизу в сумі 500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

В решті вимог колегія суддів відмовляє з тих підстав, що завдану зіткненням шкоду має відшкодовувати страхова компанія, яка не притягнута до участі у справі у якості відповідача, а відтак підстави для стягнення з неї коштів відсутні.

Аналогічні роз’яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення із відповідача коштів в розмірі 4733,74 грн., що становить втрату товарної вартості автомобітя «Тойота» необгрунтовані. Дана сума входить до загальної суми збитку у зв’язку із пошкодженням транспортного засобу, що прямо вказано у звіті № 283 від 26 лютого 2013 року (а.с.25).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити  частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 500 гривень та судові витрати в розмірі 50 грн. В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

 

Задати своє питання

Відправити
close

Залиште свій номер
і ми Вам зателефонуємо