Судова практика

Судова практика вирішення спорів, пов’язаних із заподіянням шкоди несправним транспортним засобом.

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017                                                     Справа №910/11956/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ — 10 Лайнер» простягнення 17 700,00 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:  від позивача Миронова К.О. — представник за довіреністю № ГО-17/31 від 06.03.17від відповідачаРоманченко М.В. — представник за довіреністю № 05/09/02 від 05.09.17

В судовому засіданні 27.09.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ — 10 Лайнер » про стягнення 17 700,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 17.04.2013 між ним та відповідачем було укладено Поліс № АІ/0136003 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо автомобіля «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2. Як зазначив позивач, 13.06.2014 по вулиці Фрунзе в м. Кагарлик відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.07.2014 у справі № 279/5038/14-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. На підставі страхового акту № 15291Р/40/2014 від 15.07.2014 позивачем було виплачене страхове відшкодування власнику автомобіля «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 17   700,00 грн.

Оскільки за доводами позивача винуватець станом на день вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «ІФ — 10 Лайнер», останній в порядку ст. 1172 ЦК України зобов’язаний відшкодувати позивачу завдану шкоду у розмірі 17   700,90 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11956/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 06.09.2017.

У судовому засіданні 06.09.2017 представник позивача подав письмову довідку на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення, що були долученні до матеріалів справи.

Представник відповідача подав письмове клопотання про застосування строку позовної давності у зв’язку з тим, що позивач звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування після закінчення трирічного строку.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 20.09.2017.

У судовому засіданні 20.09.2017 представник позивача надав додаткові письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання, зокрема виплати страхового відшкодування (ч. 6 ст. 261 ЦК України). Оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем 22 липня 2014, а з позовом до суду ПрАТ Страхова група «ТАС» звернулось 12 червня 2014 року, то строки порушено не було.

Заслухавши представників сторін в судовому засіданні 20.09.2017, суд оголосив перерву до 27.09.2017.

У судовому засіданні 27.09.2017 представник позивача подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог з 17   700,90 грн. до 17   700,00 грн., яку просив прийняти до розгляду.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову у розмірі 17   700,00 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

У судовому засіданні представник відповідача про вибування у ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію, яким чином були направлені кошти, що перераховувались ПрАТ Страхова група «ТАС» платіжним дорученням № 16659 від 22 липня 2014 року на суму 90   064,40 грн.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників сторін та дослідивши клопотання відповідача, суд вирішив відмовити ТОВ «ІФ — 10 Лайнер»    в задоволенні клопотання про витребування доказів з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні суд заслухав представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та надала пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечувала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ: 

09.06.2014 року за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс АІ/0136003) ПрАТ Страхова група «ТАС» (надалі — позивач, страховик) було застраховано автомобіль марки «Volvo», державний номер НОМЕР_2, страхувальником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФ — 10 Лайнер».

З довідки № 9398705 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 12.06.2014 в м. Кагарлик по вул. Фрунзе мала місце дорожньо-транспортна пригода — зіткнення за участю автомобілів «Volvo», державний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ІФ — 10 Лайнер»,  під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Honda», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_4.

ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, який перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого допустив відривання лівого колеса автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Honda», державний номер НОМЕР_1. Дані обставини були встановлені постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.07.2017 у справі № 279/5038/14-п., якого визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого   ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до ч.3   статті 35 ГПК України    обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

16 червня 2014 року потерпілий звернувся до позивача із повідомлення (реєстр. № 04915/40/2014/53) про настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Honda», державний номер НОМЕР_1 та «Volvo», державний номер НОМЕР_2.

Так, позивач на підставі зібраних документів по справі, враховуючи Акт огляду транспортного засобу «Honda», державний номер НОМЕР_1, калькуляцію №04915 40 та умови страхування, а також заяву потерпілої особи — ОСОБА_4, здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі  17 700,00 грн., що підтверджується страховим актом № 15291Р/40/14 від 15.07.2014, відомістю № 149 від 22.07.2014 та платіжним дорученням № 16659 від 22.07.2014.

24.04.2017 року на адресу відповідача було надіслано вимогу № 715 ТАС/АГ, відповідно до якої позивач повідомив ТОВ «ІФ — 10 Лайнер» про наявність регресної заборгованість у розмірі 17 700,00 грн., яку просив погасити. Проте, станом на момент розгляду справи, вимога позивача, що була отримана відповідачем 25.04.2017, залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»    та   статтею 993 Цивільного кодексу України    визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1   ст. 1191 ЦК України    особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб — автомобіль «Volvo», державний номер НОМЕР_2 яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Honda», державний номер НОМЕР_1, належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІФ — 10 Лайнер» та знаходився під керуванням водія ОСОБА_3, який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «ІФ — 10 Лайнер».

Згідно із ч. 1   ст. 1166 Цивільного кодексу України    майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень   ст. 1188 Цивільного кодексу України    шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, ч. 1   ст. 1172 Цивільного кодексу України    визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу «Honda», державний номер НОМЕР_1, має нести відповідач як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль «Honda», державний номер НОМЕР_1 зазнав технічних ушкоджень.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, відповідачем повинна бути відшкодована майнова шкода, заподіяна транспортному засобу «Honda», державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП.

Згідно абзацу «г» пп. 38.1.1. п. 38.1.   ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам   Правил дорожнього руху.

Пунктом «а» п. 2.3.   Правил дорожнього руху, затверджених поставою Кабінету Міністрів України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Як встановлено постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.07.2017 у справі № 279/5038/14-п ОСОБА_3 (водій ТОВ «ІФ — 10 Лайнер») перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан автомобіля «Volvo», державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого допустив відривання лівого колеса автомобіля, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Honda», державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, дорожньо-транспортна пригода, яку спричинив працівник відповідача ОСОБА_3, керуючи забезпеченим на підставі страхового полісу № АІ/0136003 від 09.06.2014 автомобілем «Volvo», державний номер НОМЕР_2, що належить відповідачу, визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам   Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1   статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1   статті 33 Господарського процесуального кодексу України    визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2   ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану автомобіля «Volvo», державний номер НОМЕР_2, вимогам п. 2.3. Правил дорожнього руху, а тому вимога про відшкодування з ТОВ «ІФ — 10 Лайнер» шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та підлягає       задоволенню. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Посилання відповідача на те, що позивачем пропущений трирічний строк на звернення з вимогою про страхове відшкодування в порядку регресу є помилковим з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.

Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов’язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого — кредитора в деліктному зобов’язанні.

У даній справі, спір виник між страховою компанією та власником забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, щодо стягненим суми виплаченого страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля, а саме щодо застосування до таких правовідносин положень статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, у момент укладення договору обов’язкового страхування ПрАТ ПрАТ Страхова група «ТАС» взяло на себе зобов’язання відповідати перед не визначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником (або іншою особою, яка експлуатує забезпечний транспортний засіб на законних підставах, якщо це передбачено типом договору згідно зі статтею 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Сутність цього виду страхування (страхування відповідальності) полягає в прийнятті страховиком фінансових ризиків виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди, а також у згоді страховика прийняти обов’язок сторони боржника у деліктному зобов’язанні, якщо воно виникне.

Зважаючи на викладене, правові відносини між сторонами у справі, яка переглядається, регулюються саме положеннями частини 6 статті 261 та статтею 1191 ЦК України.

За таких обставин, оскільки основне зобов’язання позивачем виконано 22.07.2014, а звернувся позивач з даним позовом до Господарського суду м. Києва 21.07.2017, то строк позовної давності для даних вимог не сплинув.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17   700,00 грн. заподіяної внаслідок ДТП шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ — 10 Лайнер»   (03680, м. Київ, вул. Качалова 5-Д, ідентифікаційний код 25634036) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243) страхове відшкодування у розмірі 17   700 (сімнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 

                        Суддя                                                                                Пукшин  Л.Г.

Повне рішення складено 29.09.2017

Задати своє питання

Відправити
close

Залиште свій номер
і ми Вам зателефонуємо